«Рефлексії анонімного автора проти грецького обряду», або про відгомін міжконфесійної полеміки XVI–XVII ст. у «просвітленому» столітті вісімнадцятому

Анотація

DOI: 10.47632/2786-717X-2022-1-105-113

УДК 930(477+438)“17”:[271.4:272(4)“15/16”]

Як цитувати: Наталія Сінкевич, «Рефлексії анонімного автора проти грецького обряду», або про відгомін міжконфесійної полеміки XVI–XVII ст. у «просвітленому» столітті вісімнадцятому, Ukrainian Historical Review / Український історичний огляд, I | 2022, 105-113.

Наталія Сінкевич

«Рефлексії анонімного автора проти грецького обряду», або про відгомін міжконфесійної полеміки XVI–XVII ст. у «просвітленому» столітті вісімнадцятому

Вісімнадцяте століття традиційно розглядається як століття Просвітництва, пієтизму у протестантській Європі та появи нової спроби урівняти у правах Східну (Греко-Католицьку) і Західну (Римо-Католицьку) Церкви в Речі Посполитій. Сучасна польська й українська історіографії рясніють прикладами співпраці латинського та греко-унійного духовенства, його відкритості до міжконфесійного діалогу та порозуміння. Проте чи критика східного обряду з боку католиків і прагнення уніатів до відокремлення від латинського обряду, які були такими актуальними наприкінці XVI – на початку XVII ст., цілковито зникли у «просвітленому» столітті? Авторка статті аналізує два документи середини XVIII ст. і показує міжконфесійні аргументи супроти візантійського (грецького) обряду у XVIII ст. Аналізовані документи виразно свідчать, що Унійна Церква вже в середині XVIII ст. мислилася як етнічна спільнота, що завдячувала канонічним правом грекам, однак обрядами і  церемоніями – своїм пращурам. Руськість була невіддільною складовою унійної ідентичності й vice versa. Поширення справжніх і фальшованих документів, спрямованих на знищення унійного обряду, свідчить про те, що, попри виразно прослідковувану в джерелах співпрацю, між латинським і унійним духовенством висів меч перманентної недовіри. Корінь цієї недовіри лежав в інтерпретації подій кінця XVI – початку XVII ст. Проте актуальні в минулому столітті питання обрядових і літургійних практик відходять у міжконфесійній полеміці XVIII ст. на задній план як уже вирішені й мало актуальні.

Нова модель взаємин Церкви й держави, а також поступове утвердження ідеї нації диктували геть іншу ієрархію авторитетів. Найважливішими аргументами в міжконфесійній дискусії стають благо нації та держави, а найважчими звинуваченнями – державна зрада, відсутність річпосполитського патріотизму, зіпсутість звичаїв і національного характеру.

References

Brodowicz Teodozy. Widok przemocy na slabą niewinność srogo wywartej. [S. l.] [ca 1804.] [In Polish.]

Dokumenty obyasnyayushchie istoriyu Zapadno-Russkogo kraya i ego otnosheniya k Rossii i k Polshe. Sankt-Peterburg 1865. [In Russian.]

Los’ Valentyna. Do pytannia mizhkonfesiynoi tolerantsii ta spivpratsi na Kyivshchyni: pryvatne lystuvannia katolyts'koi ta uniats'koi dukhovnoi elity u dr. pol. XVIII st. // Katolyts'ka Tserkva v istorii Fastova. Materialy naukovoi konferentsii z nahody yuvileiu 100-richchia kostelu Vozdvyzhennia Sviatoho Khresta. Fastiv, 17–18 veresnia 2011 r. / red. Marek Milavitskyi, Nataliia Sinkevych. Fastiv 2013, s. 148–154. [In Ukrainian.]

Senyk Sofia. Latynizatsiia v ukrains'kiy katolyts'kiy tserkvi. Lublin 1990. [In Ukrainian.]

Skinner Barbara. The Western front of the Eastern church: uniate and orthodox conflict in 18th-century Poland, Ukraine, Belarus, and Russia. DeKalb 2009.

Vavzhonek Mihal. Ekumenichna diialnist’ mytropolyta Andreia Sheptytskoho v Ukraini ta Rosii. Rym 2006. [In Ukrainian.]