Образ Наполеона в модерній литовській історіографії

Анотація

DOI: 10.47632/2786-717X-2022-1-39-48

УДК 930(474.5)“19”:929(44)»17/18»

Як цитувати: Вірґіліус Пуґачіаускас, Образи Наполеона в модерній литовській історіографії, Ukrainian Historical Review / Український історичний огляд, I | 2022, 39-48.

Вірґіліус Пуґачіаускас

Образ Наполеона в модерній литовській історіографії

 Донині в литовській історіографії немає спеціального дослідження, присвяченого оцінці впливу французького імператора Наполеона на історію Литви. Метою статті є аналіз динаміки побіжних оцінок Наполеона в литовській історіографії ХХ ст. Передусім розглянуто образ Наполеона в оповідях очевидців перебування французького полководця у Вільні. Можна ствердити, що спогади сучасників оповідають не тільки про персональне сприйняття Наполеона, а й про присвоєння йому статусу визволителя краю, оскільки було однозначне розуміння того, що від рішень цього діяча залежало майбутнє Литви. Литовська історіографія досліджень цього короткого (заледве п’ятимісячного) періоду невелика за обсягом. До найзначущіших досліджень історіографічної традиції, яка формувалася упродовж першої половини XX ст., можна зачислити книжку Бронюса Дундуліса «Наполеон і Литва у 1812 році», видану в Парижі у 1940 р. Книжка – результат дисертаційного дослідження, яке у 1933–1940 рр. молодий дослідник здійснив у Сорбонні. Керівником дисертації був знаменитий французький історик Жорж Лефевр – фахівець із Французької революції. Так у тогочасній литовській історіографії Наполеон розглядається як потенційний визволитель Литви, який не зміг реалізувати свої  плани внаслідок програної війни з Росією. Така оцінка зазнала істотної трансформації в радянській Литві з причини ідеологізації та запровадження «єдино правильної» історичної доктрини. Перед істориками стояло завдання писати історію литовського трудящого люду, а не історію держави, тому в литовській радянській історіографії образ Наполеона-визволителя автори намагалися не заторкувати, замінюючи його образом Наполеона-окупанта й -агресора. Ця оцінка Наполеона формувалася у загальних оглядах, як от «Історія Литовської РСР». У 1941 р. Б. Дундуліс повернувся в Литву й упродовж радянського періоду продовжував дослідницьку працю. Щоправда, повернутися до наполеонівської проблематики Б. Дундулісу не вдалося, оскільки новим очільникам литовської історіографії вона видалася безперспективною. Щоправда, книжка «Наполеон і Литва у 1812 році» зацікавила радянських істориків: монографію позитивно оцінив відомий фахівець із наполеонівської епохи Євген Тарле, який пропонував перекласти видання російською, однак радив перепрацювати текст відповідно до марксистської методології і підкреслити протидію Литви політиці Наполеона. Дундуліс опублікував кілька статей і книжку («Литва в роки наполеонівської агресії 1807–1812»). Історія появи слова «агресія» в назві видання інтригує – як стверджував Б. Дундуліс, ішлося про ідею керівництва видавництва. Поза сумнівом, історик мусив керуватися оцінкою наполеонівських війн від Володимира Леніна, але варто відзначити, що розгляд цих питань крізь призму класової боротьби здійснено досить поверхово. Образові Наполеона присвячено короткий розділ під назвою «Наполеон і литовці» у виданні Вінцаса Трумпи «Наполеон, Балтика, Америка». Історик зосереджується на роздумах про обережну політику Наполеона в питанні відбудови Речі Посполитої. Узагальнюючи, можна стверджувати, що для литовської історіографічної традиції характерними є специфічна оцінка образу Наполеона й чітко виражена динаміка. Найбільший вплив тут справили радикальні політичні зміни, що відбувалися у Литві.

References

Choisel-Gouffier Marie. Memoires historiques sur l’empereur Alexandre et la cour de Russie. Paris 1829. [In French.]

Dundulis Bronius. Istorijos mokslo labui // Lietuvos aukštųjų mokyklų mokslo darbai. Istorija, t. 34. Vilnius 1996, s. 31–32. [In Lithuanian.]

Dundulis Bronius. Lietuva Napoleono agresijos metais 1807–1812. Vilnius 1981. [In Lithuanian].  

Dundulis Bronius. Napoléon et la Lituanie en 1812. Paris 1940. [In French.]

Istoriya Litovskoj SSR. Vilnus 1978. [In Russian.]

Krapauskas Virgil. Marxism and Nationalism in Soviet Lithuanian Historiography // Journal of Baltic Studies 23/3 (1992) 239–260.

Lavrinovich Mihal. Vilna v 1812 godu // Istoricheskij vestnik 70 (1897) 871–909. [In Russian.]

Lietuva ir jos kaimynai. Nuo normanų iki Napoleono. Vilnius 2000. [In Lithuanian.]

Lietuvos TSR istorija, t. 1. Vilnius 1957. [In Lithuanian.]

Lietuvos TSR istorija. Vilnius 1958. [In Lithuanian.]

Lietuvos TSR istorija. Nuo seniausių laikų iki 1917 metų. Vilnius 1985. [In Lithuanian.]

Lietuvos TSR istorija. Nuo seniausių laikų iki 1917 metų. Vilnius 1989. [In Lithuanian.]

Pugačiauskas Virgilijus. The French Period in Vilnius. Vilnius 2003.

Pugačiauskas Virgilijus. Lietuva ir Napoleonas. Vilnius 2012. [In Lithuanian.]

Šapoka Alfonsas. Lietuvos istorija. Kaunas 1936. [In Lithuanian.]

Savickij V. Volneniya krestyan v Upitskim uezde v 1812 g. // Lietuvos aukštųjų mokyklų mokslo darbai, Istorija, t. 7. Vilnius 1965, s. 161–165. [In Russian.]

Savickij V. Upitskij uezd v period francuzkoj 1812 g. // Lietuvos aukštųjų mokyklų mokslo darbai. Istorija, t. 18/2. Vilnius 1978, s. 78–79. [In Russian.]

Serna Pierre. Lefebvre au travail, le travail de Georges Lefebvre: un océan d’érudition sans continent Liberté? (http://journals.openedition.org/lrf). [In French.]

Tereškinas Artūras. Between Romantic Nostalgia and Historio-Pedagogic Sentiments // Lithuanian Quarterly Journal 43/3 (1997) 11–36.

Trumpa Vincas. Gera knyga – prastas pavadinimas: Lietuva Napoleono agresijos metais: [recenzija] // Akiračiai (1981/10) 14–15. [In Lithuanian.]

Trumpa Vincas. Napoleonas, Baltija, Amerika. Chicago 1973. [In Lithuanian.]